Описание
слова...їх заморозило життя
Слова...їх заморозило життя
Благаю в неба я спасіння
Думки...сховаю сльози - їх нема
Серед вітрів бажань сумління.
Чи все це вірно чи брехня?
Чи марево, що бродить з тінню?
Все так заплутано... - життя
Відносить в даль рожеву мрію.
Серед лісів і квітів, серед трав
Я шепчу лиш одні рядки:
Дай сил, мій Боже, серед лав
В житті. Прости, повір, спаси.
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.